Розділ 2: Правові відносини фінансової діяльності міжнародних фінансових організацій
Обмен учебными материалами


Розділ 2: Правові відносини фінансової діяльності міжнародних фінансових організацій



1) Правоздатність міжнародних фінансових організацій являє собою їхню здатність (можливість) мати певні права та виконувати певні обов’язки.

2) Основними (первинними) суб’єктами міжнародного права є держави-засновники.

3) Держави-засновники міжнародних організацій можуть визначаюти обсяг прав та обов’язків цих міжнародних організацій, якщо корпорація знаходиться в кризовому стані.

4) Похідним (вторинним) суб’єктом міжнародного права є та чи інша міжнародна організація.

5) Міжнародні організації наділені правосуб’єктністю, що є похідною від правосуб’єктності держав, якими вони створені.

6) Договірна правоздатність міжнародних організацій не має особливих відмінностей із договірною правоздатністю держав.

7) Найбільш широку договірну правоздатність має ООН.

2. Реєстрація міжнародних договорів – це

1) процедура реєстрації договорів держав-учасниць з міжнародними організаціями, що набрали чинності у спеціальних реєстрах відповідних міжнародних організацій.

2) процедура реєстрації договорів держав-учасниць з міжнародними організаціями, що набирають чинності після затвердження міністрами з внутрішніх справ та президентів країн у реєстрах відповідних міністерств

3) процедура підписання резолюції та реєстрації договорів держав-учасниць з міжнародними організаціями, що набувають чинності через 30 днів після випробувального терміну і заносяться до реєстру відповідних міжнародних організацій.

4) процедура визначення порядку реєстрації та власне реєстрація договорів двох чи більше держав-учасниць з міжнародними організаціями, що супроводжується наглядом незалежних юридичних представництв та обов’язковим дозволом кабінету міністрів країн-учасниць з подальшим внесенням договору у реєстри міжнародних організацій

5) процедура реєстрації договорів держав-учасниць з міжнародними організаціями, що набрали чинності у спеціальних реєстрах відповідних міжнародних організацій та у Державному реєстрі дипломатичних договорів відповідної країни.

6) процес внесення на розгляд та подальшої реєстрації договорів держав-учасниць з міжнародними організаціями, що набрали чинності у спеціальних реєстрах відповідних країн-учасниць.

3. До джерел міжнародного фінансового права в частині, що регулює фінансову діяльність МФО, належать:

1) установчі документи міжнародних організацій

2) двосторонні та багатосторонні договори, учасники яких є МФО

3) акти міжнародних конференцій та нарад

4) міжнародні звичаї та традиції

5) міжнародні правові резолюції та директиви

6) двосторонні та багатосторонні договори, учасники яких мають дипломатичні стосунки з МФО

4. Базові принципи міжнародного права:

1) Принцип суверенної рівності держав-членів

2) Принцип невтручання міжнародної організації у внутрішні справи держав-членів



3) Принцип поваги державного суверенітету

4) Принцип недоторканності суддів Міжнародного Трибуналу

5) Принцип єдності правових норм держав-союзників

6) Принцип поваги державного правового кодексу

5. Джерелами міжнародного права згідно зі Статутом Міжнародного суду ООН є:

1) міжнародні договори

2) акти національних конференцій

3) міжнародно-правові звичаї

4) загальні принципи юридичної легітимності

5) судові рішення

6) правова доктрина

7) виконавчі документи міжнародних фінансових організацій

8) інші внутрішні нормативні акти

6. Основні принципи сучасного міжнародного фінансового права закріплені у статутах:

1) ООН

2) МВФ

3) МБРР

4) МФК

5) ААБР

6) КНР

7) ЛГБТ

7. До інших внутрішніх нормативних актів міжнародних фінансових організацій належать:

1) рішення регіональних підрозділів

2) рішення кадрових підрозділів

3) рішення депозитних підрозділів

4) рішення інших підрозділів

5) угоди між валютними фондами та їх службовцями

6) угоди між міжнародною фінансовою організацією та її службовцями

8. Нормативні акти, що регулюють внутрішні правовідносини міжнародних фінансових організацій торкаються:

1) структури окремих органів фінансової організації

2) опису фінансових послуг та продуктів, що надаються з боку міжнародної організації

3) порядку роботи окремих органів фінансової організації

4) взаємовідносин між окремими органами фінансової організації

5) взаємовідносин окремих органів з відповідними підрозділами фінансової організації

6) взаємовідносин міжнародної організації з іншими суб’єктами міжнародного права

7) порядку призначення посадових осіб

8) службового статусу посадових осіб

9. Нормативні акти, що регулюють зовнішні правовідносини міжнародних фінансових організацій торкаються:

1) взаємовідносин міжнародної організації з іншими суб’єктами міжнародного права

2) опису фінансових послуг та продуктів, що надаються з боку міжнародної організації

3) порядку роботи окремих органів фінансової організації

4) переліку процедур, яких слід дотримуватись для одержання послуг з боку цих організацій

5) структури окремих органів фінансової організації

6) службового статусу посадових осіб

10. Міжнародні фінансові організації можуть укладати наступні види договорів:

1) договори універсального типу

2) договори локалізованого характеру

3) договори між міжнародною фінансовою корпорацією та підприємствами у державній власності

4) договори між державою (її урядом) та певною міжнародною фінансовою організацією

5) договори про співпрацю міжнародної фінансової організації з міжнародними організаціями не фінансового характеру

6) договори про співпрацю міжнародної фінансової організації зі спеціалізованими установами ООН

7) договори про співпрацю міжнародної фінансової організації з ООН через уповноважених посередників

11. Ініціаторами створення так званої «Групи двадцяти» (G20 – Group of 20 Finance Ministers) стали міністри фінансів таких країн:

1) Велика Британія

2) Італія

3) Канада

4) Китай

5) Німеччина

6) США

7) Мексика

8) Європейський Союз

9) Франція

10) Японія

11) Росія

12. Членами G20 стали:

1) Бельгія

2) Аргентина

3) Люксембург

4) Велика Британія

5) Індія

6) Індонезія

7) Іспанія

8) Канада

9) Китай

10) Мексика

11) Німеччина

12) Казахстан

13) Північна Корея

14) Росія

15) Саудівська Аравія

16) США

17) Туреччина

18) Франція

19) Європейський Союз

20) Японія

13. На першому саміті G20 у листопаді 2008 р. було прийнято заключне комюніке, що містило наступні положення:

1) всі країни спрямовують свої зусилля на стабілізацію політичних процесів та запуск механізму економічного зростання

2) уряди зобов’язуються стимулювати споживання

3) визначається необхідним посилення регулювання світової фінансової системи

4) має бути підтримка економік країн, що розвиваються

5) торгівля має бути вільною

6) протекціонізм у невеликих обсягає є допустимим

14. План реформи світової фінансової системи базується на таких принципах:

1) укріплення прозорості та підзвітності

2) посилення надійного регулювання

3) підтримка валютних операцій на фінансових ринках

4) укріплення міжнародної співпраці

5) збільшення голосів країн, що розвиваються, у міжнародних фінансових інституціях

6) зміцнення міжнародних фінансових інституцій

15. Майбутня світова фінансова архітектура має:

1) бути значно прозорішою, більш передбачуваною і значно краще управлятись

2) базуватись на міцному фундаменті міжнародних угод

3) створити нову або частково реформувати існуючу систему міжнародних інституцій, включаючи так званих кредиторів верхнього рівня

4) створити нову систему корпоративної звітності, систему страхування ризиків, більш зрозумілу та прозору систему бухгалтерського обліку та звітності

5) повністю реформувати стару систему корпоративної ієрархії міжнародних інституцій

6) стримувати тіньові процеси за допомогою державних регулюючих інститутів

16. До центрів уніфікації міжнародного права належать:

1) Комісія ООН з права міжнародної торгівлі

2) Конференція ООН з торгівлі та розвитку

3) Міжнародний інститут уніфікації приватного права

4) Інститут ООН з питань торгівлі та приватного підприємництва

5) Комісія ООН з права та уніфікації приватного сектору

6) Конференція Міжнародного інституту права з торгівлі і розвитку

17. Україна є членом таких міжнародних організацій:

1) Міжнародний валютний фонд

2) Міжнародний банк реконструкції та розвитку

3) Міжнародна фінансова корпорація

4) Міжнародна асоціація розвитку

5) Міжнародний інститут уніфікації приватного права

6) Багатостороннє агентство гарантування інвестицій

7) Європейський банк реконструкції та розвитку

8) Чорноморський банк торгівлі та розвитку

9) Комісія ООН з права міжнародної торгівлі

10) Міжнародний центр врегулювання інвестиційних спорів

18. До повноважень Верховної Ради України належать:

1) визначення засад внутрішньої політики

2) визначення засад зовнішньої політики

3) визначення норм права та юридичних норм

4) денонсація міжнародних актів та законів в односторонньому порядку

5) надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України

6) денонсація міжнародних договорів

19. Президент України у відносинах країни з міжнародними організаціями:

1) представляє державу у міжнародних відносинах

2) здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави

3) веде переговори та укладає міжнародні договори України

4) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України при міжнародних організаціях

5) займається організацією та забезпеченням здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи

6) надає у встановлений законом строк згоду на обов’язковість міжнародних договорів України

20. Сукупність принципів та норм, що регулюють міжнародні фінансові відносини між його суб’єктами – це:

1) міжнародний договір

2) міжнародне фінансове право

3) міжнародна платіжна угода

4) міжнародна конференція

5) міжнародно-правові звичаї

6) загальні принципи права


Последнее изменение этой страницы: 2018-09-12;


weddingpedia.ru 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная